Роман Скрипін: "Мені нині 45. А далі просто математика. 18 років точно в мене, з усіма можливостями, від народження, вкрали комуністи..."
Потім я, як й інші, повірив у те, що зміни будуть швидкі незворотні і незабаром. Цього не сталося. Була інфляція, зубожіння, гроші горіли на рахунках швидше ніж у пічці. І так до 1996. Там щось так сяк, все одно це був період непевності, який полетів у першу прірву у 1998. Гривня була 1,75, а стала 4 з гаком. Ну нічо. Ми йдемо. Ми ж оптимісти. Потім скок-скок перескок. Оцей тіпочок, який сьогодні попрощався з “Мнською трьосторонньою групою”, якому вже 80 і смерть просто посрать відпустила, перепаскудив мені міленіум. Через справу Ґонґадзе я втратив роботу. Бо про неї і про цього рудого не можна було говорити.
Темники, цензура отето всьо. Далі у нас чудернацькі 2001 – 2006. “Помаранчеве диво”, як поспішили написати в підручниках. Але стосовно добробуту я не скаржуся. Зростання було аж до 2008. Я встиг купити аж дві машини. І квартиру. І всьо в кредит. Але ті часи ринком назвати аж няк не можна.
Це таке солодке відчуття, що ти тіпа “Середній клас”. Потім “Радіо “Свобода”, ТВі. Велика зарплата. Демократія (хоча ні, усе ж анархія). Юля “всепропало”. Вибори. Янукович овоч. Вінок. І далі вже покотилося. Революція Гідності. Війна. І це триває далі. Якщо порахувати, в мене з 45 повних років вкрали років 30. Тридцять років втрачених можливостей.
З них 18 років вкраденої повноцінності, коли ми мріяли про жуйку “Турбо” і джинси, коли все це було у моїх капітлістичних ровесників. Я не скаржуся. Я про інше. В мене відсутня ностальгія по комунізму і СССР. Хоча секс в мене тоді вже був. Авжеж! Як в рекламі “В Радянському Союзі сексу не було! А в мене був!”.
Так, був. Але я не маю пієтету до тих часів. Я маю безповоротний рахунок вкраденого в мене часу на можливості. Такого життя я б не побажав своїй дитині. І нікому іншому. Я б побажав новій ґенерації не знати що таке тоталітаризм, комунізм та диктатура. Roman Skrypin
