Сьогодні пішла з роботи раніше.. Зайшла в крихітне кафе на кілька столиків, взяла каву.. Аж раптом зайшли дві поважні пані..
Аж раптом зайшли дві поважні пані. І заповнили собою весь простір. Сміялись, привітались, голосно радились з офіціанткою і одна з одною, яке тістечко взяти до кави, щоб цукру було менше. Потім махнули рукою і замовили собі найкрасивіші на вигляд. Так і сказали: – А давайте отих, симпатичних, з рожевими рюшами!
Одягнені звичайно, хіба що обидві в кросівках, що трохи незвично, якщо це не іноземки.
А потім почали розмовляти за столом. Обидві повертались після курсів англійської мови, куди ходять, щоб «мозок довше працював». І сперечалися з приводу вимови якихось слів:) Одна з них водить авто і в неділю збираються в Чернігів. Обидві займаються пішими прогулянками кожного дня: – Нам треба темп трохи збільшити, а то ми повільно ходимо. А завтра йдуть в театр.
На вигляд цим пані років під 70. Якщо чесно, вони відрізняються від своїх ровесниць. Спокійні і оптимістичні. Чоловіки, діти, онуки – нічого не обговорювали і не пліткували. Пили каву, смакували тістечками – і цікавились самі собою.
Я пішла з кафе тільки тому, що пішли вони. Пішла з таким хорошим настроєм, що навіть зараз пишу оце – і посміхаюся.
Zoya Kazanzhy
