Все буде Україна

Як думки впливають на здоров’я
– Як багато сьогодні пацієнтів з психосоматичними захворюваннями?

– За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, близько 38-40% пацієнтів, які відвідують терапевта, страждають на психосоматичні захворювання.

– Ця статистика актуальна для Білорусі?

– Думаю, що так.

– Як ви визначаєте, що це психосоматичне захворювання, а не щось інше?

– По-перше, за розповіддю пацієнта. Він починає свою історію з того, що вже довго лікується, може півроку, рік, два. І жодне лікування не дає результату.

Він приходить до терапевта, його обстежують, деякі симптоми не вкладаються в рамки традиційних симптомів захворювання. Лікар йому призначає препарати за протоколом, все як треба. Він іде, і начебто стає краще. Через деякий час повертається з тими ж скаргами.

– Які захворювання найчастіше можуть бути психосоматичними?

– Існує Чиказька сімка таких захворювань. Туди входить артеріальна гіпертензія, бронхіальна астма, виразкова хвороба шлунку, виразковий коліт, нейродерміт, ішемічна хвороба серця, тиреотоксикоз (синдром, пов’язаний з надмірним утворенням гормонів щитовидної залози. – прим. ред.). Зараз до цієї сімки додали й інші захворювання, які відносяться до психосоматичних розладів. Це і алергія, і булімія, і анорексія, і навіть онкологічні процеси. Є зараз навіть таке поняття, як психоонкологія.

– Що може зробити терапевт, якщо бачить, що у пацієнта вже півроку артеріальна гіпертензія, тиск не падає, а аналізи при цьому нормальні?

– Його треба відправити до психотерапевта. В нашій практиці є спеціальні опитувальники і шкали, які пацієнти можуть заповнити навіть у терапевта. Наприклад, в шкалі hads (шкала тривоги і депресії) є 14 тверджень. Сім на виявлення тривоги і сім – депресії. Пацієнту потрібно дві хвилини, щоб її заповнити і лікарю – 1,5 хвилини, щоб інтерпретувати відповіді пацієнта і сказати, чи є у нього тривога і депресія. І якщо є, то все одно відправити до психотерапевта.

– Могли б ви навести приклади з практики, коли до вас зверталися з психосоматичними захворюваннями?

– Простіше сказати, в яких пацієнтів психосоматичних захворювань не було. Моя кандидатська робота була пов’язана з психотерапією пацієнтів, які перенесли рак щитовидної залози. Сьогодні говорять про те, що це теж могла бути психосоматика. Хоча тоді ми вважали, що це радіація. Але тоді чому не у всіх людей хвороба з’явилася?

Щитовидна залоза – це орган номер один, який реагує на стрес. Вона є немов «щит». Якщо вона впоралася зі стресом, то у людини вмикається адаптивна реакція і їй стає легко. Якщо ні, то в цій зоні з’являється хронічне напруження. Функція органа порушується.

Буває, що приходять люди з хронічною больовою поведінкою: коли біль у людини є вторинною вигодою.

– Як це проявляється?

– За допомогою болю людина уникає відповідальності. Коли вона починає хворіти, до неї проявляють більше уваги. Вона це фіксує і запам’ятовує.

– Тобто насправді у цієї людини нічого не болить?

– Вона відчуває біль. Це іпохондрики кажуть, що болить, а насправді нічого немає. У випадку з хронічною больовою поведінкою, наприклад, приходить до мене людина і каже, що у неї вже кілька років болить голова. Я питаю, коли з’являється цей біль і чи пов’язаний він зі стресовими навантаженнями. Вона каже, що ні, прокидається вранці, і голова болить. При цьому при обстеженнях нічого не виявили.

Потім виявляється, що колись ця особа сиділа на нараді в задушливому приміщенні, її при всіх насварили, ця інформація стала для неї психотравмувальною – і заболіла голова. І цей головний біль зафіксувався.

– На два роки?

– Так. Кожного разу, коли хтось висловлював невдоволення цією людиною, у неї починала боліти голова. Негативна інформація зв’язалася з головним болем.

Коли я протестувала цього пацієнта і попрацювала з ним, з’ясувалося, що перша психотравма була ще в дитинстві. Тоді тато вилаяв його прилюдно. Він засмутився, і у нього заболіла голова. Після цього не хворів. І ось в задушливому приміщенні на нараді знову захворів. Людина неадекватно зрозуміла це знущання в дитинстві.

Через головний біль він не ходив надалі на наради, і за нього ходили інші співробітники і розповідали йому, що там було. Він, сам того не усвідомлюючи, використовував головний біль як маніпуляцію іншими людьми для отримання необхідної інформації.

Буває так, що приходять люди, які, коли ти їм допоможеш впоратися з болем, залишаються незадоволені. Якось прийшла жінка з екземою на руках. Ця екзема у неї вже була десять років. Удома вона робила прибирання в рукавичках, але частіше за все цим займалися її чоловік і діти.

Через кілька сеансів голкорефлексотерапії та психотерапії у неї руки стали чистими. Я кажу їй: «Класно, це ж добре!» А вона відповідає, що руки чисті, але як це так, вона зараз буде вдома мити посуд і прибирати? Тоді я зрозуміла, що потрапила на хронічну больову поведінку, коли біль був вторинною вигодою.

«Всі захворювання пов’язані з психічними процесами»
– Які ще випадки були?

– Була пацієнтка, яка писала скарги на всіх лікарів в поліклініці. Вона не була іпохондриком. У неї дійсно були захворювання і була ось така (показує руками приблизно 20 см у висоту. – прим.ред.) картка. Треба було, щоб у кожного лікаря був діагноз. Її відправили до мене, хоча хвилювалися, що вона може негативно відреагувати, що опинилися у психотерапевта.

Я їй кажу: «Ви мене бачите?». Вона відповідає: «Бачу». Я кажу: «Класно, отже, ви зряча людина». Потім їй так тихо: «Ви мене чуєте». Вона: «Чую». Я: «А ви мене розумієте?» Вона: «Лікарю, я вас повністю розумію». Я кажу: «Ну, то у вас з психікою все добре, психічно ви здорові. Так я і напишу». Вона після цих слів розцвіла. Вона ж боялася йти до психотерапевта. Я кажу: «Все в організмі підпорядковується психіці. І якщо психіка здорова, отже, все інше ми обов’язково почнемо опрацьовувати. Приходьте до мене завтра».

І що ви думаєте? Вона прийшла, ми попрацювали, і виявилося, що у неї була психотравма ще зі школи. Вона була лідером і хотіла виділятися, а вчитель її вилаяла. Цей стан зафіксувався в пам’яті, і протягом життя вона весь час всім щось намагалася довести. Це викликало перевантаження в системі. Якщо людина впадає в гнів, то у неї напружується система печінки. Вона розлютилася, будь-яке зауваження давало таку реакцію. В результаті у неї було багато психосоматичних захворювань: і артеріальна гіпертензія, і стенокардія, і синдром роздратованого кишківника, і гастрит.

– Невже це правда, що всі хвороби від нервів?

– В організмі все взаємопов’язане. Ти вдарив пальчик, а чуєш його в мозку, болить скрізь. Холістичний підхід в психотерапії говорить про цілісність. Зараз навіть новий напрямок є – біопсихосоціальний підхід. Настільки все у нас єдине.

І безумовно, всі захворювання пов’язані з психічними процесами, як і психічні процеси відбиваються на якихось реакціях тіла.

– Часто іпохондрики приходять з психосоматичними захворюваннями?

– Іпохондричні розлади зустрічаються не так часто. Це 1% від усіх пацієнтів. Іпохондрики переконані, що у них все болить і навіть ставлять собі діагнози. Але ніякі інструментальні методи їх не підтверджують. У таких пацієнтів ми намагаємося з’ясувати, що стоїть за цим стійким бажанням бути хворим. Найчастіше це люди, яким мало приділяли уваги в сім’ї. Тому вони приходять до лікарів. І ти вже по протоколу будеш проявляти увагу, обстежувати їх.

У мене є пацієнт-ігроман. Коли з ним працювала, з’ясувала, що він контролює свою гру. Він завжди бере маленьку суму. Я запитую: «Навіщо ти тоді відвідуєш казино?» Він відповідає: «Ви не повірите. Там весь час дають безкоштовне шампанське, підходять такі красиві дівчата, проявляють увагу».

Є вторинна вигода? Адже він говорить про увагу, а не про бажання виграти.

Іноді люди приходять до психотерапевта, тому що у них немає хороших материнських і батьківських стосунків. Психотерапевт буде моделлю цих стосунків. Тому що він уважний і турботливий.

«Якщо розлад пов’язаний з минулим, то може боліти спина»
– Наскільки часто зустрічається психосоматичне безпліддя?

– Є таке поняття, як психосоматична стерильність. Коли до мене приходять жінки з безпліддям, практично в 100% випадків ми знаходимо запитання, які треба вирішувати у психотерапевтів. Це можуть бути страхи перед змінами тіла, пологів… У мене була пацієнтка, у якої мама померла під час пологів, і вона говорила, що це вона маму вбила. Почуття провини все блокувало, і дівчина не могла завагітніти.

Іноді дівчата намагалися завагітніти і у них не виходило, але при цьому вони не хотіли дітей. Цього хотіло суспільство або чоловік. Материнської зрілості не було. Бувають моменти несумісності партнерів.

З жінками, які приходять з безпліддям, ми робимо картограму. Вони ставлять крапку на аркуші паперу там, де у них чоловік, мама, бабуся, дитина, яку планують. У більшості виявляється, що дитина стоїть в тому місці, де вона – суперник для цієї жінки, і тому вона не хоче її народжувати.

Часом діти на картограмах виявляються в минулому жінки. І якщо вони в минулому, то як їх народити? Дівчина бачить, що відбувається в її житті – психологічне розпланування і ми починаємо з допомогою психотерапії вирішувати її проблему. І через деякий час настає вагітність.

Багато матусь вагітніють після того, як беруть дітей з дитячого будинку. Таке часто трапляється. Вони виявляють свою чуттєвість і вмикається материнство. Реально вона вже стала мамою, знявся блок в голові.

– Наскільки сильним повинен бути стрес або травма, щоб виникло психосоматичне захворювання?

– Найсильнішими психотравмами вважаються смерть чоловіка або дружини, розлучення, розлука, тюремне ув’язнення, звільнення з роботи, смерть близьких, нещасний випадок, хвороба. Якщо у людини за останній рік відбулося декілька цих подій, то у розвитку психосоматичного розладу висока ймовірність.
Але буває, коли на виникнення психосоматичного захворювання вплинув хронічний стрес. Коли щось капало кожного дня, остання крапля переповнила чашу і запустила психосоматику.

– Чи можна зрозуміти, що у тебе заболить в залежності від того, що це був за стрес?

– Можна, можливо. Якщо у людини розлад пов’язаний з подіями з минулого, якимись невирішеними ситуаціями з рідними, то може боліти спина. Якщо це крижі – ситуації пов’язані з дідусями і бабусями, якщо поперековий відділ, то це можуть бути батьківські стосунки, якщо грудний – то стосунки з протилежною статтю.

Якщо людина почала погано бачити або у неї болять коліна і ноги – вона не бачить для себе майбутнього з позитивним результатом. Артеріальна гіпертензія говорить про те, що людина довела себе до межі, а в той момент у неї не було сприятливих умов, щоб з цим впоратися.

Якщо зник голос, то людина хотіла сказати щось, але обставини не дозволили і вона себе заблокувала. При виразці людина відчуває величезне почуття провини, «з’їдає» себе зсередини. Якщо вона не спить, отже, в організмі є тривога щодо того, що вона не завершила справи правильно чи щось йде в житті не так, як вона припускала.

«Люди, у яких немає психосоматичних захворювань – такі теж є».
– Тіло може обманювати?

– Тіло – це повна правда.

– Чи може людина допомогти собі сама при психосоматичному захворюванні?

– Якщо це щось свіже і легке, то може. А якщо є моменти з множинними блокуваннями, вона може заплутатися. Спеціаліст набагато краще вирішить запитання.

– Як зрозуміти, що людина, яка працює з психосоматичними захворюваннями, фахівець, а не шарлатан?

– Треба звертати увагу на кваліфікацію фахівця. Якщо це психотерапевт, то у нього має бути медична освіта, психокорекцією може займатися і психолог.

Серйозні школи мають свої асоціації. Дозвіл на кваліфікацію дає компетентний орган, а рекомендації підтверджує асоціація. Щоб я могла працювати в рамках психотерапевтичної кінезіології (інтегративний підхід, де для діагностики використовують м’язове тестування, а для корекції – методи, вправи і техніки впливу. – прим. TUT.BY), мені треба було вчитися три роки, скласти іспит і отримати дозвіл на проведення особистої терапії з боку асоціації кінезіологів.

Також можна переглянути відгуки про психотерапевта, але вони не завжди можуть бути об’єктивними. Іноді люди хочуть, щоб їм допомогли за один сеанс, а їх ситуація, можливо, цього не передбачає. Тоді вони залишаються незадоволеними. Кваліфікований лікар скаже пацієнтові, скільки часу працювати над яким запитанням. Іноді це один сеанс, а іноді і 11.

– Є люди, у яких не буває психосоматичних захворювань?

– Є. Це люди, для яких здоров’я, мир серця і комфорт є високою цінністю. Вони завжди стежать за собою і ведуть абсолютно здоровий спосіб життя

Пише - news.tut.by