«... і що б не сталось пам'ятайте — Все буде Україна» ©

Все буде Україна

У день весілля я вже знала про розлучення, так і сталось

Ми познайомилися з Павлом, коли нам було по 20 років. Випадкова зустріч, пpистpасть, все дуже швидко закрутилося і вже через півроку ми вирішили одружитися.

Потім була підготовка до весілля, приємні клопоти, за якими я не дуже звертала уваги на якісь проблеми в стосунках. Рожеві окуляри щільно сиділи на мені.

В день весілля Паша не приїхав мене викуповувати. Вірніше приїхав, але через дві години після призначеного часу. П’янuй, з краваткою в руках і cuнцeм під оком. Я сильно розлютилася – як так можна несерйозно ставитися до мене? Позлилася і проковтнула – в РАЦСі чекають, ресторан замовлений, гості в зборі.

У момент, коли ми обмінювалися обручками, я не могла одягнути Паші її – вона просто не лізла!

Над цим завданням я пихкала хвилини дві, а у самій в голові металися думки – не до добра це, розвалиться шлюб (така прикмета є).

Через півроку чоловік втрачає свою обручку. Я виду не подала, але все одно занепокоїлася, згадавши ситуацію в РАЦСі. Ми швидко купили йому нову і вирішили про це не згадувати. Але через півроку він знову втрачає обручку! А ще через півроку втрачаю обручку і я. У обручках справу чи ні, але ми розлучилися через два роки після весілля.

І я не була цього здивована, адже все пішло не так в день нашого одруження і тривало далі. Стосунки відразу зіпсувалися, почалися конфлікти, перетягування ковдри на свій бік. Загалом, до прикмет я тепер прислухаюся.

Пише - bbc-ccnn.com

Все буде Україна