Українська компанія вже 16 років вирощує на Волині найбільші в Європі плантації енергетичної верби.
Верба економить громадам до 40% на опаленні: використання біопалива замість газу дозволяє школам та лікарням суттєво зменшити витрати.
Плантації на Волині – найбільші в Європі: на 1800 гектарах колишніх занедбаних земель вирощують вербу, яка росте у сім разів швидше за звичайний ліс.
Це "гра в довгу" для стабільної енергетики: повний цикл плантації триває роками, а один раз висаджена культура самостійно відновлюється після кожного зимового збору.
Біопаливо оздоровлює землю після війни: на відміну від соняшнику, верба не виснажує ґрунт, а навпаки – збагачує його органікою та очищує від шкідливих залишків.
Штучно дешевий газ стримує енергомодернізацію: субсидовані тарифи для населення по 8 грн створюють ілюзію дешевизни, і люди не поспішають переходити на альтернативне опалення.
Проекти потребують приватних інвестицій: громадам вигідніше шукати партнерів-інвесторів, оскільки вирощування енергетичних культур потребує значних "довгих грошей".
В умовах війни громади потребують стабільного тепла, особливо для шкіл, лікарень і дитсадків. Біопаливні котли дозволяють опалювати ці об’єкти деревиною або агровідходами. Це може зменшити залежність від дорогого газу і заощаджувати кошти – як місцевих бюджетів, так і бізнесу. До того ж, біопаливо більш екологічне і дає менше шкідливих викидів, ніж викопне.
З одного боку, підійде будь-яке дерево. Але значно вигідніше використовувати таке, що швидко росте. Один із таких способів забезпечення теплом – вирощування верби. Це невибаглива культура, яка швидко росте і щороку дає приріст в об'ємі.
"Біопаливо може бути ефективним для громад і бізнесу. Якщо дерево росте в умовах лісу, то на рік приростає десь приблизно три тонни на гектар. А якщо це вербова посадка, то це вже двадцять тон на гектар. І це дозволяє швидко отримувати багато біомаси, – говорить РБК-Україна Голова правління ГС "Біоенергетична асоціація України", член правління Європейської біоенергетичної асоціації Георгій Гелетуха.Подалі від газової голки. Як занедбані землі перетворили на плантації верби
Біоенергетична компанія Salix Energy – піонери вирощування верби для отримання біопалива в Україні. З 2010 року вони використовують для таких цілей 1800 га на Волині. Це найбільші плантації верби в Європі. З 2014 року компанія використовує тріску верби для опалення бюджетних та приватних установ через власні котельні.В пошуках можливостей для розвитку, їх зацікавила сфера біоенергетики. Зокрема, генерація тепла та електроенергії. Проте ринок біопалива на той час був нестабільним і залежав від непрозорих схем у лісгоспах, згадує співзасновник компанії Костянтин Богатов.
Підприємство обрало модель замкненого циклу – самостійне вирощування енергетичної верби для власних потреб.
"В той час нам певною мірою пощастило. Ринок землі тоді був дуже активним, і ми шукали території, що найкраще підходять для вирощування енергетичної верби, зважаючи на особливості клімату та ґрунтів. Так ми вийшли на Волинь. Побачили, що там дуже багато необробленої землі – люди просто не бачили сенсу займатися на ній агробізнесом. Вона стояла покинутою по 20 років", – каже співрозмовник.На Волинь звернули увагу через природні умови: північно-західний регіон України (Полісся) має достатньо вологі ґрунти та відповідний клімат. По-друге, там була велика кількість землі, яка роками не використовувалася.
Тоді компанія почала співпрацю з місцевою владою. Вони презентували свій проект і отримали земельні ділянки на дуже вигідних умовах, оскільки ці площі тривалий час не мали попиту. Для професійного старту залучили іноземних консультантів із Польщі, Данії, Британії, Ірландії та Швеції. Землі взяли в довгострокову оренду. В самих громадах на ініціативу бізнесу реагували по-різному."Хтось казав: ось, мовляв, тут колись хліб вирощували, то і має бути тільки хліб. Ми питали: "А коли тут хліб вирощували?". "Останній раз у 1986-му". Але там вже 25 років на той момент нічого не вирощували, все стояло захаращене. Інші керівники громад казали: слава богу, ми так страждаємо, воно все заліснило, треба обробіток", – згадує Костянтин.
Він каже, що тоді їм дуже пощастило з обласним керівництвом. Місцеві чиновники вже у 2010-2012 роках розуміли, наскільки небезпечно сидіти на "російській газовій голці". Хоча зараз це здається очевидним всім, тоді мало хто бачив у цій залежності велику біду. Проте знайшлися люди, які усвідомлювали: без енергетичної незалежності не буде й державної.
Ще до Майдану, десь у 2012–2013 роках, Костянтин дав інтерв’ю аграрному журналу. Журналіст виніс у заголовок фразу: "Скажемо Путіну "до побачення". У самій статті Костянтин детально описував, як їхня верба може реально замінити газ. Матеріал передрукували ледь не всі профільні видання в РФ. Російські експерти писали, що українці вже щось замислили і готуються до енергетичного розриву.
"Тоді вони ще не могли передбачити всіх політичних наслідків, але спостерігати за такою реакцією було дуже цікаво", каже співзасновник компанії.
