Українські школи відмовляються від щоденників, що потрібно знати батькам
Українські школи поступово переходять на електронні щоденники, відмовляючись від старої практики використання звичайних щоденників. Про доцільність їх використання та недоліки написав на сторінці в Facebook юрист Роман Корсун.
ПРО ЩОДЕННИКИ - останній раз
За словами правозахисника, існування щоденників не передбачено жодним нормативним актом. Немає жодного закону, постанови, наказу, розпорядження про їх використання у навчальному процесі.
"Тобто, юридично щоденників немає, але вони є. Будь які вимоги щодо наявності щоденника, його заповнення, ведення - не більше ніж фантазії окремих фантазерів, яким без щоденника ніяк. "Завжди так було." Щодо однаковості щоденників - окрема тема", - пише Корсун. Які ж існують функції у неіснуючих щоденників
1) Засіб комунікації вчителя з батьками. Можливо, колись воно так і було, та зараз, коли є мобільні телефони, електронна пошта, месенджери і т.д. ці засоби поступово втрачають актуальність.
2) Записник. Тобто, блокнот куди можна ручкою записати розклад уроків і домашнє завдання. Для запису домашнього завдання потрібно тридцять блокнотів і тридцять ручок. А за допомогою месенджера, в групі якого є практично всі батьки чи учні можна зробити один запис, який побачать усі.
3) Контроль батьків за успішністю дітей. Можливо це спосіб. Однак далеко не всі вчителі виставлять туди усі оцінки, та й самі учні не завжди дають щоденники для оцінок, або якщо й дають - то для гарних. Нерідко їх забувають вдома, або не носять, щоб не завантажувати портфель.
4) Звичайно, каральна функція - куди ще вчителю писати зауваження червоною пастою зі знаком оклику?! Тільки у щоденник. Була б дитина і щоденник, а зауваження знайдеться.
5) Щоденник - обличчя учня, обличчя школи... Але насправді, ні щоденник, ні зошит, ні форма не є обличчям учня. А перш за все - знання.
"P.S. У багатьох школах вже користуються електронними щоденниками. Дуже зручно, і портфель легший, і дерева цілі", - додав юрист.
