В село пpиїхав сватaтися бaгатий xлопець. За дpужину він вибpав сoбі негаpну Настю. I oсь чoму
Жили дід і баба. І було у них три дочки. Дві були дуже красиві, але моторошно ледачі, а третя негарна – Настею звали, але така працьовита, що від хлопців не було відбoю. Одного разу приїхав до їхнього села син багатого чоловіка. Такий красень, як місяць ясний. Дуже гарний, дівчата поруч з ним вервечкою крутилися.
Від двох красивих дочок хлопець не мав спокою, куди він, туди і вони. Заповідав багач синові три стада овець і п’ять десятків землі, за однієї умови, що він візьме собі в дружини працьовиту і не гyлящу дівчину.
Ті дві красуні цілими днями байдикували: тобто не варили, вони і не вміли, одягу не прали, любили спати і гyляти.
А Настя робила всю роботу по дому, поралася по господарству і на городі. Той красень, йдучи у двору старих, зауважив, як йому здалося, красиву дівчину, яка несла коромислом воду. Це була Настенька. Так і не наважився підійти до неї, а на другий день заслав до її батьків сватів, щоб віддали дівчину.
Сестри красуні наввипередки бігли до нареченого і сватам, думали, що це до однієї з них. Батьки запросили сватів до столу. І наречений сказав: – Ці дівки дуже гарні, але тієї, що я бачив вчора – немає. Чи є у вас ще дочка? Батько засовався на лаві і задумався, що Настя такому красеню зовсім не пара.
Але все ж він сказав: – Є у мене ще одна дочка. Вона зараз працює. Батько покликав Настю. До кімнати зайшла дівчина невисокого зросту, з темно-русявим волоссям, кирпатим носиком, в брудному, робочому одязі. Але для багатія вона здавалася найкрасивішою. Забрав її в свій маєток, отримав те, що заповідав йому батько, і зіграли вони пишне весілля.
