Ветеран: Мені можуть не подобатись вислови Марусі. Але я закрию рота і буду мовчати з поваги до цієї людини.
Ось є в нас президент – звичайний криворізький пацан, не обділений талантами. Веселий, добре тримається на сцені, швидко вчить текст, неосвічений, хамовитий, невпевнений у собі перед сильними цього світу.
Наче вже президент, а ніяк не вдається вийти з ролі працівника естради по виклику. То Юнкер по щічці потріпає, то Лукашенко солоно пожартує, то тітка Юля запросить по старій пам’яті на корпоратив. Та то півбіди. Глянеш світову пресу, а там то Монікою Зєлінські називають, то «вилизувачем заду Трампа». А він мало того що президент, а ще й криворізький пацан. Типу бізнесмен успішний, дружина є, діти, якесь Его, тестостерон, «всє еті вєщі». Хотів з усіма дружить, з усіма домовитись, щоб все процвітало.
А друзі які – Богдан, портнов, дядя Ігор… мммм… закачаєшся від таких друзів. Ворогів таких не побажаєш. Як не поговорить із ними – лякають страшним Порошенко, Стерненко та Марусею Звіробій. Один Сівохо його розуміє – теж миру хоче, щоб пенсії всім роздати, щоб пшениця добре родила, сонечко світило.
Думаєте це тролінг? А я думаю, що приблизно так воно і є. Уявіть себе на місці такої людини. Перелічене свідчить, що ви вже в депресії або десь поряд. Як мінімум, у вас ахєрєнний нервовий зрив і нерозуміння, що робити далі. Ніхто не аплодує, як ви звикли. А без аплодисментів ви розгублені. П’єса-то – гавно! А в голові замість плану чітких дій лише одна думка: «Як так сталося!?!!»
Уявили душевний стан нашого простого хлопця з глибинки? А тепер логічно поміркуйте наскільки просто людиною в такому стані маніпулювати. Володя з кварталу може на вислів Марусі і уваги б не звернув, але президенту Володимиру якийсь «радник» каже: «ставь твьорже кість, ти ж прєзідєнт, а нє лох!». І до Марусі в село їде Альфа… Альфі соромно, але вона їде.
В нашому суспільстві є великий запит на маргіналізацію військових. Співгромадяни, які «усталі от вайни» отримають душевну рівновагу, якщо їм з телевізора скажуть, що наші військові – це такі ворюги і терористи, тюрма за ними плаче. І ось в «уставшего» є привід сказати сусіду: «А я вам гаваріл!». На душі приємно, з’являється впевненість в правильному курсі партії і лічно товаріща…. Що важливо – цей «уставший» з вірогідністю 100% був виборцем Зелєнського.
Тепер складаємо 2 і 2. Отримуємо в сухому підсумку: керівника держави вже з готовими ниточками для смикання, проросійське оточення, запит значної частини виборців до радикальних дій проти захисників іншої для них України. України, якої вони не розуміють і не хочуть розуміти. В них Україна своя. В ній немає Марусі Звіробій, війни і телеканалу АТР.
Мені можуть не подобатись вислови Марусі. Але я закрию рота і буду мовчати з поваги до цієї людини. Бо вона своєю роботою заслужила право виказувати свою думку хоч триступінчатим матом. Я собі ніколи не дозволю ні те що осудження – навіть критики. А вони дозволили. Значить поваги нема. Ні до кого. Ні до Марченка, ні до Гордійчука, ні до Миргородського.
Для того, щоб зрозуміти логіку подій не треба бути конспірологом. портнов (зам. голови АП Януковича), труба (ДБР), судді, Богдан (портнов мнє друх), дядя Ігор – це коло легко замикається навколо шиї нашого президента. Це коло працює над конкретними цілями, в яких нема нічого спільного з правосуддям. Бо інакше пан дубінський був би заарештований за заклик витравити форум «Від Крут до Брюселя» газом. Прийшли з обшуком до Добкіна закликаючого повісити Порошенко, Турчинова та Парубія. Також ДБР мали б питання до Ківи та Гордона, любителям по відділяти частини людського тіла. Як на мене, цілі очевидні.
Якщо попустимо поточні арешти – прийдуть за наступними. Якщо вдатися до радикальних дій – виникнуть інші небезпеки. На жаль, поки не бачу виграшного варіанту для нашої держави. Але своїх підтримувати буду до кінця і без варіантів. Поки мирно й тихо стоячи десь збоку, на вулиці перед судом. А там… життя покаже…
Валерій Ананьєв
