Він кuнyв мене в чужому місті в орендованій квартирі. А через 2 роки не впізнав при зустрічі
У мене навіть не було сумнівів, і я з радістю погодилася. Він зняв для нас більш простору квартиру, ми разом її облаштували, зробили затишною. Здавалося, що ось воно щастя і життя з близькою людиною. Але вже через тиждень спільного побуту Денис став виявляти невдоволення. Йому раптом перестало подобатися, як я варю каву, веду побут, в який колір фарбую волосся і так далі.
Мене це сильно ображало, тому що я старалася з усіх сил.
Наше спільне проживання тривало три місяці, після чого Денис сказав, що ми взяли поспішне рішення, коли стали жити разом, почуття безслідно пішли і треба розлучитися.
Для мене це був як грім серед ясного неба. Мене покинув коханий чоловік. Я одна в чужому місті. У мене тут немає знайомих, мій дохід залишає бажати кращого. Як бути?
Три місяці я мочила подушку своїми сльозами, потім ще три місяці відвідувала психолога. Лише пройшовши ці етапи, вийшло взяти себе в рyки.
Я знайшла курси для підприємців і відкрила свій невеликий бізнес, який став моїм дітищем, моєю віддушиною.
А далі-більше. Нові знайомі, розвиток своєї справи, перетворення зовнішнього вигляду і внутрішнього світу. Я продала квартиру в своєму рідному місті і купила в цьому, куди мене привіз Денис, придбала автомобіль, про який довго мріяла.
Пару тижнів тому я під’їхала до торгового центру, і по чистій випадковості поруч припаркувався мій колишній все на тому ж авто, все в тому ж піджаку. Ми практично зiткнyлися, і він мене відразу не впізнав. Я з внутрішнім задоволенням спостерігала, як від здивування і захоплення розширюються його очі. Денис явно не очікував такої зустрічі.
Ми обмінялися кількома фразами на стоянці, він запрошував випити кави, але я відмовилася. В даний час мені приходять десятки смс від Дениса про те, що він був дyрний, що ні оцінив і зараз шкодує. Але мене це вже мало хвилює.
