"Волосся дибки стає": відверта розповідь жителів Донбасу про життя в окупації
Проблеми з пенсіями
Одна з основних проблем для жителів Донбасу - пенсії. Як правило, ті, хто живе на непідконтрольній території, вважають за краще отримувати дві пенсії - українську і від самозваних "республік".
"Ось я не можу переїхати до доньки в Київ. По-перше, тут у мене невеликий будинок і господарство. Сам собі господар. А доньці я тягарем буду в її двокімнатній квартирі, я так не звик. Коли були сильні обстріли, звичайно, ми виїжджали туди. Але більше двох тижнів далеко від дому я не можу. Тут пенсію платять в рублях. Вона така ж як була до початку АТО, не збільшувалася. Українську нам збільшили нещодавно", - розповів житель Донецька Віктор Петрович, який все життя пропрацював на шахті.
Щоправда, як він каже, інспектори в столиці постійно ходять з перевірками - якщо пенсіонера не застали вдома, то все, пенсії позбавляють. "Ось недавно прийшли в робочий час. Нікого немає вдома, залишили записку - були, вас не застали, грошей не буде. Знову треба їхати, доводити. Відновлять пенсію, але за цей місяць вже не заплатять", - говорить пенсіонер.
Зате на пенсійних турах у Волноваху, Бахмут вже давно навчилися заробляти. У мережі повно оголошень посередників, які за 800-1300 грн готові оформити пенсії на підконтрольній території. "Вам обов'язково доведеться приїхати на підконтрольну територію і прожити тут пару днів. Тому що ваша присутність тут фіксується.
За цей час ми вас зареєструємо і все оформимо. Влаштувати жити вас можемо в гуртожиток або зняти кімнату, ціна 300-400 грн ніч", - сказала одна з посередниць, якій ми представилися клієнтами. Причому пенсіонерам відмічатися в пенсійному доводиться раз в пару місяців.
Не вистачає лікарів
Як розповідають жителі Донбасу, роботи що в Донецьку, що в Луганську для чоловіків майже немає. Тому багато хто з них і йдуть воювати, там хоч щось платять. Усі підприємства на Донбасі практично стоять. Одні заводи розібрали і вивезли в Росію, інші самі місцеві розібрали на метал до самої основи. Вистояли далеко не всі.
"У нас недалеко була заправка ОККО. На ній висить оголошення, що вона охороняється "Оплотом". Так там усе розібрали, навіть підігнали вантажівку і всю плитку акуратно зняли. Нічого не залишилося", - розповідає Віктор Петрович. У середньому, у Донецьку зарплати становлять 6-8 тис. рублів.
Що в перерахунку на гривні становить 3-4 тис грн. На сайті оголошень можна знайти пропозиції, наприклад, піти працювати оператором в Саll-centre, за це пропонують 5-7 тис. грн. Можна стати представником німецької компанії "BAUER" у Донецьку, обіцяють 8 тис. грн. Але наспраді виявляється, що навіть ці заробітки не більше ніж замануха.
"Пішов на співбесіду влаштуватися водієм, так виявилося, що мої 8 тис. грн будуть залежати від кількості відпрацьованих годин. Щоб їх отримати, доведеться працювати без вихідних. Відмовився, звичайно", - говорить луганчанин Віктор Петренко.
У Луганську теж шукають керуючого магазином і бухгалтера на 7 тис. грн. До речі, багато роботодавців із західної України зараз вважають за краще брати обслуговуючий персонал у готелі з Луганська.
"Наші місцеві не встигнуть навчитися, як тут же їдуть в Угорщину чи Польщу на заробітки. Тому запрошуємо офіціантів, покоївок з Луганська. Для них це заробіток і можливість пожити в тиші в хороших умовах, вони дуже стараються", - розповів один з менеджерів у комплексі "Воєводино" на Закарпатті.
Проблеми на Донбасі з лікарями. Наприклад, багато фахівців з Донецька виїхали, хто на мирну територію, хто подався в Росію, хто і зовсім в Європу. "Нещодавно брат зламав руку, причому відразу в декількох місцях. Його спочатку відвезли в районну лікарню. Але там руку мало не згубили. Нормального лікаря днем з вогнем не знайти.
Перевели в обласну лікарню. Там виявилися прекрасні фахівці, руку просто зібрали йому. Пояснюється все просто: в обласній 80% пацієнтів чеченці і росіяни, які воюють на боці "ДНР". Лікарі за чотири роки навчилися їх лікувати", - розповідає донетчанка Ольга.
Бояться українських тарифів
Болюче питання для жителів окупованих територій Донбасу - ціни. Єдине, чим місцеві хваляться, так це оплатою за послуги ЖКГ, за тепло, воду вони платять небагато, а українські тарифи - це страшилка для місцевих. "Розцінки піднялися, але ненабагато.
І в порівнянні з вами ми платимо мізер! Все є у нас: і тепло взимку, і вода, гаряча і холодна, і світло. У нас як по телевізору покажуть, скільки ви взимку за тепло платите, так волосся дибки стають, як ви там живете?" - відповів нам донеччанин Віктор.
Що по чому на Донбасі
А ось на ціни на продукти і ліки місцеві скаржаться. "Лікар виписує рецепт і відразу говорить - ось це в наших аптеках коштує 250 руб (125 грн), якщо є можливість, купіть за лінією розмежування, там воно 50 грн", - розповідає донеччанка Ольга.
Таксист Володимир, який частенько перевозить місцевих жителів через пункти пропуску, добре розбирається в цінах. "Я б не сказав, що у вас все набагато дешевше, але різниця, звичайно, є. Тому я часто закуповуваю вже десь на підконтрольній території.
Ось яловичина у нас 350 руб (175 грн), на підконтрольній території я можу купити за 120 грн. Свинина у нас 280 руб (140 грн), недавно у вас брав по 100-110 грн. Філе курки у нас 185 руб (92,5 грн). У Курахово купив по 80 грн", - розповідає Володимир.
Розпалюють ненависть
А ось настроії жителів Донбасу поки залишаються колишніми.
"Ті, хто і раніше підтримував Україну, тихенько сидять і чекають, коли все налагодиться і вони повернуться назад. Але таких набагато менше. У Донецьку немає українського телебачення, а місцеві чотири канали просто розпалюють ненависть до України. За чотири роки вони встигли наробити дуже багато. Люди втомилися від усього. Багато хто хоче, щоб все закінчилося, але побоюються сучасної київської влади", - говорить донеччанка Христина.
"Ті, хто виїжджає на підконтрольну територію, у кого там є родичі, ті мають можливість порівнювати, що зараз відбувається в Україні. Тому вони по-іншому на це дивляться. Але багато хто не має такої можливості. Постояти в черзі в Волновасі або Бахмуті за пенсією це одне. А поїхати вглиб країни і подивитися, як люди живуть - це інше", - підсумовує Христина.
