''Захищав Україну з 18-ти років'': мати захопленого в полон "ДНР" бійця бореться за правду
Як зник український військовий, і чому опинився у "ДНР" – з'ясовував OBOZREVATEL.
Вперше інформація про зниклого військового з'явилася 18 січня на сторінці 58-ї ОМПБр у Facebook. Імені солдата не розповсюджували, лише написали, що хлопець покинув службу самовільно, ймовірно, через "негаразди в родині".
Декілька днів про хлопця нічого не було чути, аж поки, 20 січня, не з'явилася перша інформація про нього на сторінці спільноти "Терикони Донбасу" в одній із соцмереж. У дописі стверджувалося, що терористи "ДНР" взяли у полон бійця 58-ї ОМПБр Станіслава Панченка, котрий нібито сам підійшов до їхніх позицій.
"Український бойовик попрямував зі зброєю у сторону наших позицій. Наші спостерігачі вирішили не перешкоджати. У підсумку військовослужбовці "народної міліції" підпустили його ближче, зв'язали і взяли в полон", – заявив представник "народної міліції ДНР" Данило Безсонов.
21 січня бойовики виклали відео допиту Станіслава, де хлопець на камеру розповів, що 17 січня вони разом із товаришем по службі з позивним "Лебідь" вирішили випити горілки. Панченко розповідає, що в магазині придбав три пляшки, які вони розпили на двох, а за цим курили марихуану. Потім, за словами військового, він випустив під ноги товаришу по службі чергу із зенітки, забрав його телефон і пішов до позицій "ДНР" із наміром вбивати терористів.
Окрім цього Станіслав розповів про п'янство та наркотики серед бійців ЗСУ, про скоєння злочинів та підготовку до хіматаки на Донбасі.
Після опублікування відео на сторінці 58-ї ОМПБр з'явилося підтвердження про те, що зниклого дійсно звати Панченко Станіслав Мирославович, який є військовослужбовцем їхньої бригади. У дописі вони акцентували увагу на те, що, швидше за все, сказані ним слова на відео є результатом психологічного чи навіть фізичного тиску шляхом "обробки" військового.
"Підтвердженням цього є те, що відео звернення опублікували лише на третій день після зникнення військовослужбовця. Фактично цього достатньо для проведення "роз’яснювальної" роботи. Відомо, що всі інформаційні матеріали проросійських найманців є нічим іншим як елементом інформаційної війни", – написано на сторінці у ФБ 58-ї ОМПБр.
"Усе добре, матусенько, я тебе люблю"
OBOZREVATEL поспілкувався із матір'ю взятого у полон хлопця Валентиною. Ще до останньої публікації 58-ї бригади жінка знала, що її син потрапив у полон, зв'язувалася із командиром бригади. Однак останніми днями на її дзвінки перестали відповідати. Усі заяви про негаразди в сім'ї Валентина відкидає, каже що це все вигадки.
"Вони намагаються усе звалити на сімейні негаразди, спершу начебто він зі мною полаявся, потім брата приплели, а потім і його дівчину. Шукають крайнього і не можуть знайти. Ми їм телефонували і казали, щоб не видумували, цього не може бути, у нас дуже гарні стосунки у сім'ї", – каже Валентина.
На її думку, версія про те, що Станіслав самовільно залишив пост, виникла лише через те, що за захоплення у полон бійця мають відповідати командири, а вони не хочуть позбутися погонів.
"Якщо вони подають це так, що він пішов добровільно, то його ніхто й шукати не буде. А якщо подадуть як потрібно, що його викрали, то хтось із них втратить погони через те, що в них зник військовослужбовець. Хай навіть він кудись пішов, як вони його могли випустити? Там усюди пости", – пояснює вона.
До речі, Панченко на відео розказував, що до того, як його захопили терористи "ДНР", він дійсно проходив свій блокпост, і навіть пройшов українських розвідників. Як його ніхто не помітив – невідомо.
До того ж є ще одна невідповідність у заявах командування 58-ї бригади. Зі слів Валентини, їй повідомили, що її син самостійно пішов у тил 17 січня десь після 15:00. Натомість жінка стверджує, що розмовляла із сином о 19:00, і він перебував на території частини.
Це була їхня остання розмова перед зникненням Станіслава.
"Поговорили як завжди, "все добре, матусенько, я тебе люблю, цілую", – казав син. Був трохи схвильований, перед тим у них багато хлопців розстріляли, і він переживав, що його друзі загинули. Це десь за тиждень до того, їх там добряче накрило", – розповіла вона.
Нині ж Валентина жаліється, що за місцем прописки у селі Санжари Полтавської області поліція відмовляється приймати документи про зникнення Панченка, заявляючи, що жінка мусить подавати документи в ту область, де зник її син.
"Із Києва мені прислали витяг, що відбуваються пошукові дії, але ж його вже знайшли, відео є. Із військкомату мене послали в область, а військовий комісар, із яким Станіслав підписував контракт, навіть не захотів зі мною говорити. Якщо вони напишуть, що він сам пішов, тоді він не потрапляє у списки на обмін, як військовополонений. Я через райком подала запит на Торецьк (Донецька область. – Ред.) у поліцію, але чи дадуть відповідь – невідомо. Полтавська поліція точно нічого не збирається робити", – сказала вона.
Великий патріот і воїн
Станіслав Панченко народився 3 січня 1999 року у Полтавській області. Навчання закінчив у полтавському професійному ліцеї транспорту, після чого одразу підписав контракт із ЗСУ. Після тримісячного проходження навчання у навчальному центрі "Десна" відправився на фронт. Також був учасником місцевого осередку "Національного корпусу" (раніше "Азов". – Ред.).
За словами матері, з 2017 року Станіслав двічі проходив службу у гарячих точках, ще на початку брав участь у боях під селом Кримське Луганської області.
"Це було його особисте рішення, він у мене великий патріот. Я просила, щоб не йшов на війну, але він все одно пішов", – каже Валентина.
