Всесвітньо відомий гурт почув у "Ніно" Винника свою мелодію (ВІДЕО)
Українського співака, яким просто купається у славі та популярності, Олега Винника спіймали на плагіаті. Легендарний австрійський гурт JOY представила цьому докази. Про це повідомляє ТСН.
Англомовні артисти заявляють, що улюблена мільйонів "вовчиць" пісня Ніно Винника здерта з давно забутого але не менш колись популярного 30 років тому хіта Touch by touch ("дотик за дотиком").
Співаки говорять, що програш пісні Винника дуже нагадує їхню мелодію. "Мені подобається його версія. Але наша пісня першою була хітом всюди", - кажуть австрійці. JOY заснували троє шкільних друзів, серед яких був і Енді Швайцер. Він автор тієї самої мелодії, яка, на його думку, дуже схожа на програші в пісні Винника. Австрієць написав її ще в 1984 році. Тепер музиканти JOY під музику "Ніно" жартома співають власну пісню.
"Ми маємо в Австрії вираз: краще вкрасти розумно, ніж написати самому погано. Привіт йому", - сміються вони.
З тим, чи дійсно Винник запозичив їх музику, учасники групи всерйоз обіцяють розібратися в найближчі два тижні. Вони кажуть, що "Ніно" послухають їх музичні експерти, після чого вирішать, чи подавати на Винника в суд. Подібність в звучанні двох програшів хітів помічають і українські композитори, але вони кажуть, що у Винника мелодія інша, а з JOY співак взяв лише так звану "музичну цитату", що не заборонено законом.
"Перші дві ноти - і все. Це елемент аранжування, це називається "грув"- те, що рухає все музичний твір. Багато взято в звучанні, але я не бачу тут плагіату. Сьогодні модно повертатися до старих звучанням", - вважає композитор Руслан Квінта.
За словами юристів, в українському законодавстві немає такого визначення, як "авторська цитата" чи "вінтажне звучання". Тому будь-які збіги, чи програш, чи слова, залишаються за авторським правом і ніхто не має на жучій інтелектуальній власності заробляти гроші.
Продюсери ж Винника на цей рахунок повідомили, що дійсно у "Ніно" використали так зване вінтажне звучання, щоб додати атмосфери дискотеки 80-х.
