«Ви у мене перший» … Від несподіванки у мене перехопило подих
«Ви у мене перший» … Від несподіванки у мене перехопило подих. Невже вона дійсно це сказала, або мені здалося? Жодна жінка не говорила мені цього. Ніколи. І ось ця мила дівчина тут, зараз … Тільки тепер я зрозумів, як втомився.
Витягнувши ноги, спробував розслабитися, але серце продовжувало прискорено битися і пульс, обганяючи секунди, квапливо стукав у скронях: перший, перший, перший … Нахлинули непотрібні спогади, забуті імена, стало трохи сумно.
Виявляється, треба було дожити до п’ятдесяти, щоб, нарешті, зустріти ту, яка скаже ці прості слова. Вони прозвучали, як дзюрчання прохолодного струмка в спекотний липневий день, як солодкоголосий спів сирени в безкрайній пустелі океану. Чи розуміє це юна особа, що вони сказала? Навряд чи.
А втім, яке це має значення? Душа моя раділа. Звичайно ж, я пробачив їй все: і її недосвідченість, і безглузду позу протягом сорока хвилин, що викликає судоми по всьому тілу, і подряпану шию, і вирваний жмут волосся, і отруйний, до головного болю, запах дешевої парфумерії.
Все це нісенітниця. Я перший! Відчувши себе знову молодим і сильним, я потягнувся і швидко встав. Гроші поклав на тумбочку біля дзеркала, і вона, посміхнувшись, кивнула мені, старанно складаючи простирадло.
Виходячи на вулицю, я знову почув її голос, він був уже зовсім іншим – дзвінким і впевненим: – Наступний, будь ласка. Як будемо стригти?
