Дивовижний лист мами для вчителя
Пише вам мама однієї дев’ятирічної дівчинки. На жаль, моя дочка не хоче переходити в іншу групу з англійської. Вона маленька і їй подружки важливіші, ніж погані оцінки. Перестаньте, будь ласка, говорити їй, що її батьки недостатньо стараються, щоб навчити її англійської мови.
Зрозумійте, батьки для своїх дітей – авторитети. І те, що ви їй постійно намагаєтеся пояснити, що я і її тато недостатньо здатні, або талановиті, або посидючіші, а просто кажучи, – ледацюги – руйнує мою дитину. Ні, я не прийду більше в школу, щоб поговорити, як ви про те просите в щоденнику червоним розгонистим почерком. Тому що в минулий раз ви зловили мене і прямо при дитині відчитали мене за мою погану поведінку. При дитині відчитали її матір. Так, що я виправдовувалася як овечка.
Я не хочу бути овечкою в очах моєї дитини. Я хочу бути міцною і надійною. Скажу вам по секрету – я взагалі-то мати-пантера. Просто побоялася, що в школі така поведінка не зовсім доречна. Тому нам краще більше не зустрічатися. Овечу шкуру я викинула.
Я не знаю, як пояснити сучасній школі, що батьки взагалі не повинні займатися уроками з дітьми. ВЗАГАЛІ. І якщо у дитини не виходить, то це проблема вчителя, невідповідності програми віком, підручника, завищених очікувань, і так далі. Ну добре. Нічого ми нікому не доведемо і будемо намагатися займатися вдома. Хочу пояснити вам, що з моєю дочкою займається її тато, мій колишній чоловік, який відвідує її два рази на тиждень. Так, він не завжди виконує правильні завдання.
Хоча, якщо чесно, я не можу повірити, що вчений не може правильно зрозуміти завдання в електронному журналі. Але і витрачати час на доказ його правоти ми теж не будемо. Добре, він завжди виконує не те, що ви задали. Припустимо. Знаєте що? Дочка чекає його і хоче займатися тільки з ним. І я, чесно, не здивуюся, якщо насправді вони займаються німецькою. Або взагалі грають в карти. Мені все одно. Ось так. Взагалі все одно, і я не буду його картати за недолік старанності. І скандалити не буду. І ніякого, він займається не «так-сяк». Англійську вона як-небудь вивчить. А ось своє дитинство і спілкування з батьком не поверне ніколи. Так, нас всіх влаштовує трійка. Я особисто вивчила англійську за місяць життя в Нью- Йорку, коли мені було вже 24. Володію вільно.
Так, я вважаю, що нинішня трійка ніяк не вплине на її майбутнє. Ні, я не вірю в «клеймо трієчниці». Ні, я не вважаю посидючість важливою чеснотою. І підручник Верещагіної мені здається антипедагогічним, і, вчися я по ньому в Нью- Йорку, то швидше заговорила б на іспанській. До питання про те, чому інші діти можуть вивчити англійську за цим підручником. Частина з дітей талановиті і мають схильність до мов і навіть займаючись самостійно дуже успішно опановують мовою.
Або, наприклад, вони це роблять з репетитором. Ні, я не вважаю за потрібне найняти репетитора. Тому що до приходу репетитора потрібно ще додатково займатися, а я не розумію, навіщо займатися тим, що дитина майже не застосовує в житті. І до чого у неї зараз немає ні здібностей, ні інтересу. Так, я вважаю не всі здібності потрібно рано розвивати, інакше «випустиш», «запустиш» і «не надолужиш». За 7 років школи – це майже 10 тисяч євро. Сумовитих занять за підручниками граматики і сумнівними аудіозаписами. На ці гроші я років через 5 можу на два місяці поселити мою дочку в Лондоні і найняти веселу молоду вчительку.
Вони будуть гуляти по весняному Лондону, всипаному жовтими нарцисами. Розумієте різницю? Так само як і я, вона вивчить англійську за пару місяців. Або так само як її батько, вивчить її, підсівши на якийсь американський серіал. Саме тому в очах нашої дочки нам так важливо залишатися надійною опорою. Щоб спиратися на наш досвід. Який значно продуктивніший, ніж шкільна програма. Будь ласка, говоріть їй, що ми, її батьки, класні. Дякуємо.
