Курйозний випадок у маршрутці… Всі реготали до сліз!
Ранкова маршрутка з похмурими пасажирами їде зі спального району в центр. Через всі затори, світлофори … Народ спить або намагається дрімати. І тут на зупинці заходить хлоп, задоволений, як стадо слонів. Завалюється на сидіння поруч із жінкою, строгою на вигляд, як вчителька. Чоловік дістає з кишені телефон і, голосно дихаючи, розпочинає жвавий діалог.
– Ромко, привіт. А скажи мені телефон Натальки… Яка вона баба, ох, яка вона баба … Так, дякую, що познайомив! – і все це хвилини на три – з подробицями, емоціями до стелі і лайкою.
Маршрутка починає оживати. Прокидаються ті, хто ще намагався додивитися сни, і з інтересом дивляться на дядька. «Вчителька» на сусідньому сидінні демонстративно фиркає і відвертається до вікна. Хлоп прощається з Ромком і зразу ж набирає номер Наталі.
– Алло, Наталька? Вітання! Мені так сподобалося те, що ми з тобою ”витворяли”! Я хочу тебе ще! Так мені ще ніхто добре не робив… Так? Ти ще краще можеш? Ой…, ану розкажи конкретніше, пустунка моя…
“Вчителька” на сусідньому сидінні повертається до хлопа і просить його говорити тихіше, бо його слова ображають її. Мужик нетерпляче відмахується від неї і знову занурюється в бесіду.
– Мене так зворушило те, що ти зробила… Розумієш, я дружині не можу таке сказати, вона відразу відчує, що я її зрадив… Ну так, доводиться терпіти, а що робити…
Маршрутка вже повністю прокинулася і з цікавістю прислухається до подробиць. Водій озирається в люстерко і теж слухає, затамувавши подих. Незадоволена тільки «вчителька», вона просто закипає від насилу стримуваного обурення. І тут на телефон чоловіку приходить другий дзвінок. Він переривається, переможний тон стихає і дядько майже пошепки повідомляє Наталці:
– Ой, пробач, не можу більше розмовляти, мені треба відповісти на дзвінок…Я тобі пізніше передзвоню, добре? Ну бувай!
І вже зовсім іншим тоном починає бубоніти в слухавку:
– Так, кохана… Ой, ми так вчора пили з Ромком, так пили… Ну, ти ж його знаєш, а що робити… Ой, погано мені зараз, голова тріщить… Так, прийму таблетку. Постараюся прийти раніше, так. Хоча роботи багато. Сонечко, ну пробач, я справді постараюсь прийти раніше…
І ось тут настає зоряний час «вчительки». Вона повертається до мужика і дуже виразно говорить прямо в мікрофон його мобільного:
– Ми-лий, ну де ти там, я вже втомилася тебе чекати… Мені ж холодно, йди до мене, любий!
У героя-коханця відвисає щелепа, він тремтячими руками ховає мобільний під дружний регіт пасажирів. Водій б’є по гальмах і гризе кермо. Чоловік біжить до дверей і просить випустити його. Маршрутка здригається від реготу. Грюкають двері. “Вчителька” відвертається до вікна і задоволено усміхається. Кінець… Пише - inlviv.in.ua
