Люди, які плачуть під час фільмів, - найсильніші з нас
І насправді, переживання про почуття іншого вимагає сили, і дуже багато. З деякими людьми життя обходиться дуже жорстоко, і якщо ви можете поставити себе на місце іншої людини, відчути той біль, який він відчуває, це багато що говорить про вас.
Значить, ви досить сильні, щоб витримати цей біль. Ви досить сильні, щоб бути сильними для інших. Ви сильні настільки, що ви розумієте, що відбувається з людиною і що він відчуває.
Вміти переживати за іншу людину - це не слабкість, навіть якщо мова йде про вигаданого героя кінофільму. Це показує, що у вас є серце, і що це серце може розірватися від чужого болю. Хоч до кінця фільму серце вже приходить в норму.
І таке швидке зцілення теж говорить про дещо: що ви достатньо сильні, щоб знову встати і піти, і що ви достатньо розумні, щоб відрізнити казку від реальності.
Звичайно, часто ми плачемо тому, що герой фільму потрапив в таку саму ситуацію, в якій опинилися ми - це сльози хворобливих спогадів. І це теж сила: знову зіткнутися з тим, що заподіяло біль в минулому.
Іноді люди плачуть, коли їх переповнюють емоції від геніальності фільму. І це роблять не пафосні люди. Це називається синдром Стендаля в його більш розвинених формах, коли твір мистецтва чіпає вас до такої міри, що у вас проявляються не тільки емоційні, але і фізичні симптоми.
Люди, які дуже сприйнятливі до того, як кіно їх зачіпає, зазвичай дивляться дуже хороші фільми, слухають хорошу музику, читають хороші книги. І це теж сила - попри те, що сьогодні відбувається з суспільством.
