Психoлoги вказали на головну рису характеру дитини, яка гарантує успіх у дорослому житті
Експерти оцінювали вплив соціально-економічного статусу батьків, інтелекту дітей, шкільної успішності, а також індивідуальних особливостей дитини – уважності, відповідальності, оптимістичного чи песимістичного настрою.
— Чому головною рисою, що впливає на професійні успіхи та рівень доходів, визнано впертість?
— У більшості країн процес навчання дітей базується на принципах слухняності та дисципліни. І це велика помилка, бо з таких дітей виростає покоління інертних, пасивних виконавців, позбавлених власного “Я”, — каже Олена Головіна, гештальт-терапевтка. — Натомість уперті здатні відстояти свій погляд, отож мають більше шансів стати успішними.
В Україні прийнято виховувати дітей за допомогою трьох важелів — сорому, страху і провини. Можливо, тому в нас такі складнощі у політичному, економічному та соціальному житті. Тим часом у країнах Заходу останнім часом акцент роблять на розвитку людей іншого типу — тих, хто суперечить, не погоджується, має критичне мислення.
— Упертість — вроджена риса чи така, що залежить від виховання, умов проживання або інших причин?
— Деякі наші риси можуть не розвинутися через соціальні реалії чи вплив батьків. Так, у дитинстві усі ми переживаємо “кризу трьох років”. Тоді дитина вперше проявляє свою впертість, доводячи батьків ледь не до божевiлля неслухняністю та фразою “я сам”. Батьки мають підтримати це тяжіння дитини до автономії, в іншому разі виросте сором’язлива та невпевнена в собі людина, яка буде у всьому сумніватиметься.
Батьки мають показати дитині, що поважають її слово, її вибір, але повинні вміти й казати “ні”, коли це потрібно. Так дитина здобуває ще одне важливе уміння — не лише обстоювати свою думку, а й домовлятися.
У віці 5 — 6 років дитина повинна самоствердитися. Та часто батьки навіть у цьому віці годують її з ложки, ще й насилу, не даючи права вибору. Якщо ви й далі обиратимете за дитину, що їй їсти, у що вдягатися, не підтримуватимете її ініціатив — це сприятиме розвитку у неї почуття провини, пасивності, страху перед невдачами.
— Як на мене, найбільш упертими діти стають у підлітковому віці.
— Так, це ще один важливий етап становлення. На арену виходить бунтарство, нівелювання батьківського авторитету. Підлітковий бунт — кризовий період для всієї родини, проте якщо дорослі будуть поводитися адекватно, то й криза мине без негативних наслідків. Якщо підліткова криза не прожита, а придушeна батьками, вона неминуче “вилізе” пізніше, причому в найнесприятливіший момент.
Тому, якщо хочете бачити своїх дітей успішними людьми, не придyшyйте їхньої впертості.
