Іра не сподівалась побачити Антона через 20 років. Він повернувся, щоб одружитися з нею. Та весілля не відбулося.
І пішла по коридору весело регочучи з подружками. А він стояв пpинижений, а в голові бuлася одна думка: “Я досягну успіху і ти мене благати будеш щоб я з тобою одружився!”
Минуло двадцять років. Для Антона ці роки були важкими але цікавими. Після будівельного інституту, який він закінчив з відзнакою, перед ним стояла мета створити власну фірму з будівництва будинків для середнього класу. Він за згодою батьків заклав квартиру, взяв кредит і став наполегливо працювати .
І адже все вийшло він зміг. Спочатку маленька фірма стала великою компанією. Тепер коли він міцно стояв на ногах, треба було знайти Іру. Він через старих знайомих знайшов на неї інформацію. Іра відразу після школи вийшла заміж за чоловіка старше себе на п’ятнадцять років, дітей двоє, але вона ними майже не займається.
Чоловік бізнесмен середньої руки і гуляє від неї по тихому. Сама вона не працює, сидить дома.Із всіх розваг салони краси та дорогі магазини.
Антон зайшов до ресторану, він знав що Іра буде тут. Адже у неї сьогодні день народження. Він заздалегідь приготував подарунок, величезний букет троянд і витончений золотий браслет. Сидячи навпаки їх столу він дивився на її реакцію, коли офіціант приніс їй букет .Вона подивилася по сторонам і він помахав їй рукою.
Судячи з розгубленого обличчя, вона його не впізнала. Коли заграла повільна музика він підійшов до неї і запросив її на танець. Вона запитально подивилася на чоловіка, той махнув рукою, мовляв танцюй.- Це ви мені такий шикарний подарунок піднесли? – кокетливо запитала вона .- Я. А ти мене Іра що не впізнаєш? – відповів він.
А вона й нерішуче спитала- Антон? Ну нічого собі-. Звичайно він змінився, з простого хлопчика виріс красивий, імпозантний чоловік. Коли танець закінчився, він проводив її за столик і непомітно вклав їй у руку свою візитку. А сам розплатився і пішов.
На наступний день вона зателефонувала і запропонувала зустрінеться в кафе, згадати шкільні роки, як вона виразилась. Він прийшов з квітами і це їй сподобалося, мабуть чоловік давно їй не приділяв належної уваги. Вони весело провели час, згадали школу, колишніх однокласників.
Коли він запропонував продовжити вечір в більш iнтимній обстановці вона з радістю погодилася. Коли ж він запитав, як її чоловік відреагує на її пізній прихід, Іра махнула рукою і відповіла що вони вже давно кожен сам за себе.Потім вже коли вони лежали в одному лiжку в гoтельному номері, вона стала йому говорити, як їй пoгано і самотньо вдома.
Діти її не слухають, чоловік не любить.- А ти кинь його і знайди собі іншого-запропонував Антон. Вона подивилася на нього – Ну не знаю. Я про це думала, але де знайдеш такого? Щоб був заможним і міг утримувати? Навколо стільки молодих, а я вже немолода- кокетувала вона .- Ну що ти. Ти ще молодим фору даси – розсіяно сказав Антон, а сам подумав: “анітрохи не змінилась. Тільки про себе і думає.”
Вони стали зустрічатися, таємно. Як вона обманювала чоловіка Антон НЕ знав. Але все частіше Іра стала поговорювати про pозлучення.І стала натякати на швидке весілля з ним. Він прикидався що піддається на її уговори. І ось в один прекрасний день вона прийшла на побачення вся в сльозах.- Дорогий, я pозлучилася з чоловіком. Що мені робити? – заламувала вона руки.- А як же діти? – запитав він.
– А вони залишаються з ним Я якщо я почну нове життя, вони мені будуть тільки зневажати – без роздумів відповіла вона.»Ну і погань» подумав Антон, а сам з посмішкою сказав – А від мене що хочеш ?. Вона подивилася на нього важким поглядом.
– Одружись на мені. Нам же добре з тобою. Я буду тобі хорошою дружиною, наpоджу тобі сина» Ага вірною, поманить хто небудь пачкою грошей і чоловік по боці буде» промайнуло в голові, Ну добре, давай одружимся- зітхнувши відповів він.
Розмахнулася Іра дуже широко. Заказала собі шикарне весільне плаття, вибрала найдорожчий ресторан.В весільну подорож зібралася на найпрестижніший курорт. Антон в підготовку не ліз, просто дав картку з грошима.
І ось настав день весілля. Вони під’їхали до ЗАГСу на лімузині. На сходинках їх чекала купа народу.Іра напевно пів міста запросила. Все стояли з квітами і подарунками.
Коли до дверей загсу залишилося сходинки три, Антон зупинився і дивлячись на неї голосно щоб всі чули сказав – Все комедія закінчена. Я на тобі не женюсь.Ти мені не потрібна.
Згадай як ти мене пpинизила двадцять років тому, назвала нищебродом. Ти вже напевно забула, а я все життя пам’ятаю – потім повернувся до гостей.
– Ви не хвилюйтеся, ресторан оплачений, гуляйте без мене-розвернувся і пішов. В спину йому прилетів букет нареченої. Він озирнувся. Іра стояла на сходинках і ридала. Він махнув їй рукою, сів у машину і поїхав.
Зараз Антон зустрічається з простою і скромною вчителькою і подумує про весілля вже справжнє. А Іра без сім’ї і без дітей змушена працювати в магазині простим касиром.
