Ірина Геращенко: Дзвінок. « Пані Ірино! Це зі Львова. В мене проблема, допоможіть вирішити. Мене четвертий раз.."
На цій епічній ноті не витримую і починаю закипати , як батарея, що може прорвати вп‘яте : « Пані.
Це приватний номер телефону. Зараз 19 вечора. Чому я маю вирішувати питання з вашими
сусідами?»
« Вибачте, але вони четвертий раз заливають…,»- продовжує кричати голос в трубку .
Родина недвозначно коситься на мене- знову натяк, що давно пора змінити номер телефону. Не
змінюєш номер 20 років, й чомусь хтось вважаж за можливе трезвонити вночі і вдень, в вихідні і
свята – з дивними темами. Дратує .
« Не вибачу. Я не ЖЕК. Чому ви мені телефонуєте? У вас є питання до депутата- надішліть листа, я
на всі відповідаю, якщо це в компетенці депутата, а не місцевої влади. Чи вашої особистої
компетенці »- намагаюся перевести розмову в конструктив.
« Тоді скажіть це Парубію»- продовжує кричати слузавка.
Занавіс. Квінтесенція ставлення достатньо великого прошарку людей до обов‘язків і функцій
нардепа. До президента вимог ще більше……
Андрій Парубій, як що, то тобі прийдеться перекривати воду і підставляти тазочки в якійсь
львівській квартирі): . В мене алібі- я в Києві. Хоч, звичайно, як в когось десь порвало труби чи
треба помити посуд : можна сміливо подзвонити віце- спікеру, нехай працює):
Навіть не знаю, чи встигне Президент до виборів поприбирати всі під‘ізди й що там ще):
І смішно, і сумно
Пише - prefiksblog
