«От не будеш мене слухатися, тебе дядько до себе забере! Хочеш?
. Джерело
Йшов я якось увечері з роботи додому. І коли вже повернув на свою вулицю, мені назустріч вийшла молода сім’я – чоловік, дружина і син. Хлопчику років 5 або 6. Дитина кричала, плакала, вередувала – одним словом вона явно була незадоволена чимось і показувала свій характер. Такі сцени на вулицях бачиш майже кожен день. Бідна мати вже не знає, як його втихомирити, і чинить так, як люблять робити багато мам. Вона показує в мою сторону і каже:
– От не будеш мене слухатися, тебе дядько до себе забере! Хочеш? Хочеш, щоб злий дядько тебе до себе забрав?
У цей момент я чомусь насправді відчув себе старим злісним дядьком, але все-таки вирішив пожартувати. Кажу пацану:
– Не бійся, хлопчик! І правда, підемо до мене! Я дозволю тобі цілими днями грати в приставку і комп’ютерні ігри, у мене можна буде не лягати спати допізна, і їсти будеш тільки те, що захочеш, і скільки захочеш.
Мама була чи то не в настрої, то чи сильно втомленою, тому мій жарт вона не оцінила і тільки окинула мене докірливим незадоволеним поглядом. Потім вона подивилася на свого чоловіка, мовляв, «ну хоч ти зроби що-небудь!». Молодий татусь на пару секунд задумався, а тоді сказав:
– А можна і мені з вами піти?
Сподіваюся, він в той вечір спав на дивані…
