Побитий беркутом майданівець: На зустріч з Зеленським не піду, бо нема про що говорити..
Президент захотів зустрітись з студентами яких побив беркут.
Думаю що я маю право відреагувати на це, бо добряче пам’ятаю беркутівські палиці, якими гемселили мене в шість рук.
Це був град тупого болю який зростав і досить швидко я втратив свідомість, прийшов до тями коли мене двоє спітнілих і захеканих вилупків вели під руки до автозаку, один періодично наступав мені на ноги своїми берцями, а інший намагався своїми наколінниками мені поцілити в коліна, і в цей же час чьотко відпрацованими рухами оба рукояткою дубинки намагались достукатись до моєї печінки, печінка відреагувала як слід і викинула добрячу порцію крові в організм, і водночас не міг вдихнути повітря нормально вдихнув повітря вже в холодному автозаку…
Але я не про те.
Після того я добре запам’ятав ‘жарт про єбонітові палочки’, і якось було не смішно, собливо коли з сізо нас привезли на медогляд і лікар саркостично цікавилась де це ми синю спину взяли…
І якось ця біль та образа забулась – були інші справи.
А от зараз пригадав..
Не піду на зустріч бо нема про що говорити…
П.С – Причому саме цікаве що саме в ту ніч під стелою я не був – це було пізніше, але мабуть попросили підняти старі файли Авакова – і він довго не парився над цим….
