«... і що б не сталось пам'ятайте — Все буде Україна» ©

Все буде Україна

Польща: про Голокост – можна, а про Бандеру – зась?

Дипломатичний скандал між Польщею, Україною, Ізраїлем та Америкою, який виник через новий польський закон "Про Інститут національної пам'яті", наближається до свого щасливого завершення: поляки вирішили змінити формулювання закону в частині про Голокост.

Американці та ізраїльтяни задоволені. А от українцям радіти не доводиться: всі жорсткі формулювання, які стосуються особи Степана Бандери та українських націоналістів, залишилися незмінними. На Україну можна не зважати?

Насправді, не так вже часто складається така ситуація, коли закон, ухвалений однією країною, викликає настільки велике обурення в інших держав. Зрештою, закони – це внутрішня справа будь-якого державного утворення й нема чого лізти до них сусідам – ні близьким, ані далеким. Проте, з новим польським законом "Про Інститут національної пам‘яті" сталося саме так. Його формулювання, яке передбачає тюремне покарання для тих, хто насмілиться звинувачувати поляків ув участі в знищенні європейських євреїв під час Другої Світової війни, вкрай обурило ізраїльтян, які одразу заявили протест. На їх (слід зазначити – цілком слушну) думку, цей закон призводить лише до того, що провина будь-якого поляка, який, скажімо, "здавав" під час війни євреїв нацистам, аби доправили їх до концтабору, віднині не просто офіційно замовчується польською владою – більш за те, такі твердження раптом починають переслідуватися в карному порядку. Аби ніхто навіть пикнути не смів про участь поляків у масових знищеннях.

"Польща понад усе"

Відверто кажучи, скоріш за все, від того ізраїльського обурення нічого б не змінилося: Польща не вельми зважає на якусь там далеку, маленьку країну, з якою й стосунки є інтенсивними лише через те, що в ній живуть багато євреїв із польським корінням. Тим більш – нинішня польська влада, що проголосила гасло "Польща понад усе!" й не цурається чубитись навіть із великими та потужними сусідами по Євросоюзу – Німеччиною, Францією тощо. Але в конфлікт втрутилися американці. Держдеп США заявив, що, мовляв, як поляки вирішили перекручувати історію поліцейськими засобами – то Америці, мовляв, з такими партнерами нема про що говорити, доки не схаменуться.

Проігнорувати таку заяву виявилося неможливо, позаяк Вашингтон і справді раптом припинив будь-який діалог з Варшавою – як політичний, так і економічний, і навіть військовий: пішли чутки, що Америка зібралася не лише заморожувати програму розгортання в Польщі своїх ПРО, а й готова відкликати звідти свої війська, які надіслала для укріплення неспокійного кордону з Росією. Америка – не той співбесідник, якого можна ігнорувати, тож у Варшаві відреагували оперативно й саме так, як бажали того американці з ізраїльтянами. В середині цього тижня було проголошено, що Польща перегляне ще раз текст закону, який за кордоном вже встигли назвати "Законом про Голокост", і бажає провести нові переговори з цього приводу – як з США, так і з Ізраїлем. "Цей закон був вигаданий лише для того, аби запобігти брехні на польську державу, - пояснив прем‘єр-міністр Матеуш Моравецький, - аби можна було захистити добре ім‘я поляків". Тепер польський уряд має намір переглянути та скасувати статті, які передбачають позбавлення свободи за твердження про участь поляків у Голокості – а вони, слід зазначити, були чималенькими. Якщо хтось, наприклад, насмілився б "відкрито, всупереч фактам" звинувачувати польський народ чи польську державу в участі в знищені євреїв – йому загрожували б до трьох років в‘язниці. Критики вважають, що таким чином правляча в Польщі консервативна партія "Право й справедливість" намагається не лише "затулити пельки" тим, хто стверджує подібне, а ще й змусити замовкнути тих, хто, можливо, міг би звинуватити деяких батьків та дідів нинішніх польських правлячих політиків...

У вівторок організація "Міжнародна спілка єврейських адвокатів та суддів" зажадала від польського Конституційного суду, аби той зупинив та скасував "Закон про Ґолокост", позаяк він, окрім усього іншого, завдає шкоди свободі слова в Польщі та ще й загрожує небагатьом польським євреям, які пережили Катастрофу, та їх нащадкам. Президент Анджей Дуда хоч і підписав цей закон, але передав його для перевірки до Конституційного суду, і тепер нові поправки Моравецького, загалом, просто випереджають судове рішення. Тепер вони мають бути розглянуті Сеймом (польським парламентом) і, скоріш за все, будуть ухвалені вже наступного тижня.

А українці заціпляться?

То що ж виходить – все гаразд, конфлікт є вичерпаним? Ну, певно, для Ізраїлю та Америки це й справді так. А от для України – зовсім навпаки. Це в світі той закон назвали "законом про Ґолокост", а українцям він став відомий, як "антибандерівський". Бо інша його частина передбачає чималі покарання та штрафи для тих, хто "заперечує злочини, які були вчинені проти Польщі бандерівцями". Тобто, ті, хто захищають українських націоналістів та намагаються висвітлити та з‘ясувати справжні події тих часів щодо УПА – підлягають в Польщі ув‘язненню. І ці формулювання не були змінені жодним чином.

Ще на початку лютого цього року депутатська група Верховної Ради України з міжпарламентських зв‘язків із Польщею ухвалила заяву з цього приводу. "Схвалення Сеймом і Сенатом Республіки Польща змін до Закону про Інститут національної пам'яті вважаємо радикальним антиукраїнським кроком, який може зруйнувати фундамент добросусідських відносин між нашими націями і державами. Це приниження гідності української нації, наруга над історичною правдою та заперечення більш як сорокарічної праці над примиренням між нашими народами" - йшлося в ній. Але, якщо голос ізраїльтян та американців польська влада почула та відреагувала, то голоси українців були просто проігноровані.

І тепер складається, відверто кажучи, вельми принизлива для України, як для держави, ситуація: Варшава своєю ігнорантською позицією просто демонструє, що вона насправді думає про Україну та українців. Мовляв – ізраїльтян ми вже якось задовольнимо, якщо вже в них є такі сильні заступники, як американці, а от на ваше обурення, шановні стратегічні союзники та сусіди, нам чхати. Нема заступника – нема діла.

Що ж, слід визнати – це й є так звана "реальна політика" у виконанні польських консерваторів. Доки аргументація української сторони зводиться до закликів до здорового глузду та обурення підступним "ударом в спину" (саме таке формулювання містить заява українських депутатів) – Варшаві до того байдуже. А от чи має Україна справжні важелі впливу на свого найближчого сусіда та союзника – оце зараз і доведеться з‘ясувати. Звичайно, Україна – жодного разу не Америка, але ще й тому в даній ситуації слід зробити спробу довести... та ні, навіть не полякам – насамперед, собі самим, як той казав: "Чи я хлоп, а чи козак?".

Джерело

Все буде Україна