Все буде Україна

Просто дочитайте до фіналу. Я там щось розумне спробую сказати.
Отже… ми з «вар*ятами» відпрацювали 4 концерти на Донбасі: Краматорськ, Сєвєродонецьк,
Покровськ, Маріуполь. Якісь більш успішно, якийсь менш… ну, я про наповненість залу. Відверто,
дуже здивувався, коли після аншлагів у трьох вище згаданих містах ми не зібрали аншлаг у
Маріку)). Менше з тим. Саме на Маріупольському концерті хотів би зупинитись. Позаяк, він
вибивається з-поміж інших. Хоча б трансфером.
Переїзд з Покровська до Маріка був розбавлений заїздом до морпіхів з 503-го бату і
відвантаженням їм хорошого джипу, який підігнав Олег «Піротехнік», а ми оплатили його 70 000 –ну
вартість. Від морпіхів заїхали у 80-ку, дали невеличкий концерт. Потішили хлопців і погнали до
«Ангелів Тайри», наших парамедиків, які своїми силами закривають Маріупольський напрямок по
поранених. Від «Ангелів» погнали на концертний майданчик, куди, окрім вищезгаданих
підрозділів, підтягнулись ще й «73 морцентр» і «Азов».
В результаті, окрім маріупольців, які вирішили завітати на наш виступ, ми мали такий собі «вечір
старих знайомих», «квартирник», позаяк, зі всіма підрозділами давно і вперто співпрацюємо по
різних напрямках)).
Так от, перед тим, як я розміщу в черговий раз свої волонтерські реквізити, я хочу акцентувати
вашу увагу на одній деталі.
На концерти «вар*ятів» глядачі приходять з державними прапорами у 2-х випадках: або це
діаспора (США, Канада, Лондон, Дублін, Париж, Мурсія, Прага), або це Донбас.
Перші приходять з прапорами, бо ностальгія за домом і самоідентифікація на фоні панівного
етносу у країні, де ми виступаємо.
Другі – бо самоідентифікація в умовах війни на територі, де війна. Вони цими прапорами криком
кричать, що ми – українці!!! Ми не такі, як про нас говорять ЗМІ! Ми не такі, як ті, що вітали
«русскую вєсну»! МИ НЕ СЄПАРИ!!! Бл..дь, вони просто хочуть, щоб їх ідентифікували, як
нормальних людей!!!! НАШИХ!!!!
Ви просто вдумайтесь в цей факт. Люди з прапорами України закордоном і на Донбасі. Може мої
висновки неточні, зробіть свої. Але це факт. Ніде. Ніде!!! Ні на Буковині, ні на Галичині, ні на
Поділлі, ні на Слобожанщині, ніде!!! Чуєте, ні-де!!! Не було концертних залів з державними
прапорами. І от на Донбасі я їх побачив у великій кількості.
Ми повернемося у ці міста з концертами. Обов*язково. Попри те, що комерційно це не вигідно
центрі за 200 км на захід). Попри те, що це великий «гемор» по логістиці. Попри багато маленьких і
великих нюансів. Повернемось!
Бо нас так зустрічали і проводжали, що не повернутись – гріх!!!
По ходу поїздок на горизонті намалювалось трохи запитів. Буду вдячний, якщо скинетесь трішки
грошима на їх забезпечення. Ніхто вас ні до чого не зобов*язує. Не буду вам розказувати чому це
важливо. Не буду вам розписувати героїчні вчинки наших захисників. Чесно?!! Я замахався
наводити приклади. Я просто змирився з тим, що є «ми» і є «вони». «МИ» – це ті, хто не потребує
зайвих пояснень, а просить вказати, на що підуть кошти. «ВОНИ» – це ті, кому пох..й всі пояснення,
приклади, аргументи, фото і відео. «МИ» – базуються на довірі (і це капєц як важливо і як дорого
коштує!!! Довіра – це стержень, на якому було засноване волонтерство в принципі). «ВОНИ» –
шукають #зраду у будь-якій іпостасі)), що б ти не зробив – «вони» тебе змішають з лайном!!!
За сьогодні я побачив надто багато #перемоги, щоб переконувати адептів #зради. Я просто ще раз
попрошу скинутись, а через пару днів виставлю узагальнений пост витрат за січень/лютий.
Дякую.
Сергій Притула

Пише - prefiksblog