Що повязує російські спецслужби, МЗС РФ та УПЦ МП? Виявляється, ліжко.
І тоді, можливо, у вас одразу ж з’явиться шанс зайняти посаду Другого секретаря російського посольства в Україні.
Саме так склалась доля у російського дипломата Шаповала Ігоря Петровича, який при цьому навіть не мав відповідної профільної освіти.
Питання про те, як саме пов’язані православні догми з любов’ю до нетрадиційного сексу залишимо для обговорення фахівцям. А ось те, як російські спецслужби використали цей фактор для вербування священників Московського патріархату в Україні (УПЦ МП) – доволі проста і дієва схема. Маючи на руках такий компромат, в майбутньому можна з легкістю реалізовувати, через завербованого агента, різноманітні завдання й при цьому не боятись, що цей самий агент зірветься з гачка. Що, в принципі, ми і спостерігаємо упродовж останніх років.
Пропонуємо вашій увазі дуже цікаве відео. Воно проллє світло на фігуру Шаповалова – «Германа», який був співробітником Міністерства іноземних справ Росії і працював у посольстві РФ в Україні до 2014 року, а на даний час займає посаду начальника Департаменту внутрішніх зв’язків у міністерстві освіти та науки Росії (країна-агресор).
Тільки переглянувши відео, ви зможете оцінити всю велич цитати самого «Германа»: «К вере я пришел в юном возрасте 13 лет. Этому способствовало открытие храма напротив моего дома – храма архангела Михаила в Тропареве, известного многим москвичам по фильму «Ирония судьбы, или С легким паром».
А тепер давайте серйозно.
В процесі виявлення російських шпигунів, які під різним прикриттям проводять розвідувально-підривну діяльність у всьому світі, в поле зору співробітників Центру Миротворець потрапив Шаповалов Ігор Петрович – другий секретар посольтва РФ в Україні, який займав цю посаду з 2008 по 2014 рік. Згідно розробленої нами методики виявлення російських шпигунів, Шаповалов повністю ідентифікувався нами як співробітник або ж агент російських спецслужб. Залишалось лише знайти явні ознаки підтвердження цього припущення. І ми почали їх шукати. Звичайно ж, нам відомо, хто працює в російському МЗСі, в російських спецслужбах і в УПЦ МП. Їх називають одним словом, але щоб пересвідчитись у тому, що ці «товариші» насправді є живим втіленням цього слова – було занадто навіть для нас. А тепер сидимо і регочемо. Просто уявили собі процес постановки Шаповалову розвідувальних задач і способів їх виконання. Як вони обговорювали й узгоджували, як моделювали. Доходимо до висновку, що таки через чоловіколюбство. А що поробиш? Робота російського шпигуна небезпечна і важка.
