Ветеран : Oбгoрiла душа і опaленi крила. Червоніла сльoза з незaгoєних рaн – Зворушливо і боляче!
На сторінці в Фейсбук групи Української поезії Василь Ковтун зробив допис. Публікуємо мовою оригіналу.
Тротуаром міським, де каштани цвітуть,
Де проміння з небес усміхається щиро,
На протезах ножних, ледь долаючи путь,
Крок за кроком ступав ратник правди і миру.
На плечах камуфляж, груди всі в орденах,
На обличчі рубці, голова сивиною.
І здавалось в ту мить – він летів, наче птах,
Тільки вітер за ним гірко пахнув війною.
Ще такий молодий. А уже ветеран –
Обгоріла душа і опалені крила.
Червоніла сльоза з незагоєних ран,
Та горіло в очах – його дух не скорили.
Дві троянди й свіча. На довічний конвой,
Погляд десь в глибину, у світи незворотні.
Крок за кроком ступав до алеї Герой
Поклонитись братам із Небесної Сотні.
(с) Василь Ковтун. “Ветеран”.
