– Привіт, впізнав мене? – Привіт, так впізнав… в ЖИТТІ так буває
– Привіт, так.
– У мене розмова є до тебе.
– Яка?
– Я вaгiтна.
– Роби aбоpт!
– Не можу.
– Чому?
– Це ж наша дитина, Льош!
– А мені то що? Я не буду її виховувати! І у мене інша!
Вона кинула трубку.
Через 5 місяців …
– Дівчино, давайте я вам допоможу!
– Величезне спасибі.
– А де ж ваш чоловік?
– Немає його і не було.
– А як вас звуть?
Минуло 5 років …
Як вона мене дістала! Додому зовсім не хочеться! – подумав молодий чоловік сідаючи на лавочку в парку.
Раптом він побачив двох близнюків бігають по парку. А як же моя дитина живе? – несподівано подумав чоловік.
– Мамо! – з цими словами діти кинулися в сторону. І тут він побачив її.
– Привіт
– Здрастуй
– Це мої діти?
– Твої?
Раптом малюки закричали «тато» і кинулися в його сторону. Чоловік був у нестямі від радості. Але діти пробігли повз і повисли на незнайомому чоловікові.
– Люба, а це хто? – запитав він.
– Ніхто, запитав де найближчий магазин.
Після цих слів вона повернулася і пішла вперед.
– Дядя, магазин за рогом, – крикнув один з хлопчаків, йдучи з чоловіком за матір’ю.
