Сергій Іванов: Виїхав на дороги міста і буквально осатанів від кількості зовнішньої політичної реклами. В яку занедбану діру не заїхав би, тобі обов'язково нагадають про армію, мову, віру, про кіно..
На вихідних я нарешті відремонтував машину, виїхав на дороги міста і буквально осатанів від кількості зовнішньої політичної реклами. Коли пересуваєшся пішки, майже не помічаєш, але коли сидиш за кермом, відразу виникає манія переслідування.
Де б ти не опинився, в яку занедбану діру не заїхав би, тобі обов’язково нагадають про армію, мову, віру, про кіно та пісню, попередять про наступ, вкажуть напрямок до нового курсу, спокусять [рускім] миром, закличуть проголосувати за життя або запропонують стати “нашим”.
Складно уявити, скільки грошей спалюється політиками в чорних касах рекламних агенцій, але абсолютно зрозуміло, що це не стільки реклама, скільки поворотна інвестиція у власне політичне майбутнє. Як і раніше, політика залишається найбільш прибутковим і перспективним видом бізнесу в Україні, отже хто стане економити на стартапах.
Минулого понеділка мені дорікнули в коментарях, мовляв, навіщо ти рахуєш чужі гроші, Іванов, не будь ліваком. Вельмишановні критики, коли йдеться про політику, чужих грошей, як і чужих дітей, не буває. Ви навіть уявити не можете, як швидко кредити політиків стануть вашими, разом із відсотками та пенями.
Один з молодих і ще не дуже зашкварених політків скаржився мені, що іншого шляху потрапити під купол не існує – або ти граєш за правилами нашого політичнного ринку – укладаєш ситуативні союзи з негідниками, береш на передвиборчу кампанію у олігархів, росіян і кримінальних авторитетів, або сидиш на лаві запасних. На питання, яким чином він рятуватиме країну граючи за такими правилами, відповіді не знайшлося.
Принагідно хочу подякувати Київському автодору за півгодинний корок біля Дарницького мосту. Панове, ви просто рятуєте мій фейсбук, шляк би вас трафив.
О, щось нове. “Геть від Москви. Петро Порошенко”. Не бачив ще такого. Слухайте, чи не здається вам, що це гасло – дуже дивне і суперечливе? Наприклад, я не хочу йти геть від Москви, я хочу, щоб Москва йшла геть звідси. Всі ці сбербанки, євразі, шоколадніци, кофе-хаузи, піроговиє “Николай”, медведчуки, новінські разом з квазіопозиційними російськими журналістами та громадськими діячами.
Так. Гасло “Москва, геть звідси” мені подобається набагато більше. І необов’язково вивішувати його на білбордах. Достатньо, щоб воно звучало всередині кожного з нас.
Це буде непростий, але цікавий тиждень, дорогі друзі. Будьте сильними, не здавайтеся.
