У Лєнки було все, крім мізків: “Стою за прилавком, зате вся в золоті і в норковій шубі”
Життя вдалось! Відпустка 5 разів на рік, красиві речі, коштовності. Є чим похвалитися перед подружками-невдахами! Вони її тихо ненавиділи, як і друзі чоловіка. А за що любити-то? Пецалкамі перед очима розмахує, фотки з курортів в морди тицяє, а так черепашка-черепашкою. Якщо прибрати понти, то і розмовляти нема про що.
На всі пропозиції піти хоч куди повчитися Лєна відмахувалася. Це ж тааак складно і нудно. Є ж телек, вконтактік і відпустка чергова не за горами. Навіщо це навчання? Що ще в житті потрібно?
Чотири роки «казки» пролетіли, як один день. А коли чоловік пішов, виявилося, що немає ні «подушки безпеки», ні навичок саму себе забезпечити.
Пішов красиво – залишив все. Тільки наостанок сказав, що йде до жінки розумної і реалізованої, яка не тільки примітивний серіал в змозі переказати.
Програшу не було меж. Пішли в хід і погpoзи пoкiнчити з собою, і повзання на колінах. Не спрацювало. А їсти щось треба.
Як працювала Олена продавцем-консультантом, до зустрічі з чоловіком, так і заново влаштувалася. Зате приходить на цю низькооплачувану роботу в шубі, золоті і смарагдах.
Я ж щиро не розумію, що заважало піти хоч кудись вчитися або практикуватися на фірмі чоловіка. Хоч якісь навички з’явилися б!
Я, звичайно, вірю, що «зловити Бога за бороду» приємно і здається, що ця казка ніколи не скінчиться, але. Навіть, якщо б він не пішов до коханки – люди смepтні. А раптом нещacний випaдок?
Дуже засмучує, що багато жінок, в таких ситуаціях, не думають на кілька ходів вперед і не «стелить соломку» на непередбачувані випадки.
