Запізнілий лист: – Дочкo, я знаю, що вибачення мені немає, та й не смію я на нього сподіватися. А...
Букви якимось дивним чином злилися в одну тоненьку смужку, в очах все стало як в тумані, текст плив, і Олеся вже ледь хоч щось могла розрізнити.
13 квітня 2019, 22:07